Нормативна база щодо запобігання насильству

 

1. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229 від 7 грудня 2017 року.

2. Порядок взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству  і  насильству за ознакою статті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №658(п.39-41).

3. Наказ МОН України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами» від 02.10.2018 №1047.

4. Лист МОН України від  07.08.2018 №1/9-486 «Про деякі питання організації в закладах освіти виховної роботи щодо безпеки й благополуччя дитини у 2018/2019 навчальному році».

5. Лист Міністерства соціальної політики України від 29.12.2018 №27/0/2-19/57 «Про постанову Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №800» та методичні рекомендації щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю» від 03.10.2018 №800 .

6. Спільний наказ Міністерства соціальної політки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 19.08.2014 №564/836/945/577 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення» - (форма повідомлення)

 

Нормативна база запобіганню булінгу

• Закон України щодо протидії булінгу (цькуванню)

• Наказ МОН України від 28 грудня 2019 року № 1646 "Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти"

• Наказ МОН України від 01 лютого 2010 року № 59 "Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми"

• Закон України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII "Про запобігання та протидію домашньому насильству"

• Наказ МОН України від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами»

• Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 р. № 2657-VIII

• Лист МОН України від 29.12.2018 № 1/9-790 «Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу»

• Лист МОН від 18.05.2018 року №1/11- 5480 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству»

• Лист МОН від 28.12.2016 року №1/9-680 «Щодо захисту дітей від усіх форм насильства, образ, недбалого й жорстокого поводження»

• НАКАЗ "Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-20

 

Телефони довіри, за якими можна звертатися 

  - Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

  -  Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

  -  Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

  -  Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

  -  Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76;

  -  Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

  -  Національна поліція України 102. 

  -  Національні гарячі лінії

  -  Підтримка постраждалих від торгівлі людьми у Сумській області: ГО "Професійна Ліга соціальних працівників Сумщини" (063)149-49-03, (099)377-68-27 м. Суми, вул. Кузнечна, 2  ligasoc.sumy@gmail.com

  -  Кролевецька служба у справах дітей Поштова адреса: 41300, м.Кролевець, вул. Комуністична,15, каб. №1, № 3

Електронна адреса: krolssd@ukrpost.ua Номер телефону: (05453) 9-12-38

​

Булінг у дитячому садку Чому і як дитина дошкільного віку може стати жертвою булінгу? Що означає цей термін? Як змінюється поведінка дитини?

    Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) – це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини.

      Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор. Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей якщо: БАТЬКИ АБО ЧЛЕНИ СІМ'Ї – б’ють та ображають дитину вдома; принижують дитину у присутності інших дітей;  проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;  ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

 Усі діти потребують підтримки дорослих – батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі. Дитина - жертва булінгу, поводиться незвично. Якщо вона раніше охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: ВДОМА:

· не хоче одягатися вранці;

· шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

 · просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

· плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;

· не контактує з однолітками;

· грає наодинці.

В ДИТЯЧОМУ САДКУ:

· не бере участі у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності;

· усамітнюється за будь-якої нагоди;

· часто губить свої іграшки або речі;

· бруднить чи псує одяг;

· грає зламаними іграшками;

· відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізації чи грі;

· не має друзів у групі.

 

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

• Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;

• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;

• Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;

• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);

• Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання;

• Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.

Захистіть свою дитину від цькування!

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки; МАЄШ ПИТАННЯ? – Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.

• Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність.

• Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.

• Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння! Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.

Якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг),батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.

ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ

• Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;

• Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;

• Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;

• Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;

• Повідомити практичного психолога та керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

Пам’ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

Виховання без насильства!

     Дитина – це людина! Ця маленька людина потребує виховання без насильства: не окрикiв і покарання, а підтримки і мудрих порад батьків, не жорстокого і злого поводження, а добра, турботи і любові. Але, на жаль, часто найменше любові дістається нашим самим улюбленим людям. Дитина ще не може і не вміє захистити себе від фізичного насильства і психічного тиску з боку дорослого. Але діти вчаться у нас поведінці, манерам спілкування, крику, якщо ми кричимо, грубості, якщо ми грубимо, жорстокості, якщо ми це демонструємо.

Дитина, яка виховується в умовах безправ'я, ніколи не буде поважати права іншої людини. І, навпаки, добра, гарна поведінка дітей породжується тільки добром. Дивно, але ненасильство набагато більше сприяє гармонійному розвитку дитини, ніж грубе і жорстке поводження з нею.

    Наші необдумані агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані не провиною дитини, а нашій втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і т.д. Гнів, вилитий на дитину, нічому її не вчить, а тільки принижує, ображає і дратує. Караючи свою дитину фізично, батьки наївно вважають, що найкоротший шлях лежить «через сідниці», а не через очі і вуха. Домагаючись видимого короткочасного послуху, батьки своєю жорстокістю виховують фальш і обман, притупляють процес нормального розвитку дитини.

 

Як діти реагують на насильство в сім'ї:

• Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відпо­відальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати.

• Діти відчувають сум.

• Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім'ї.

 

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

• реагувати надто агресивно;

• не визнавати авторитетів;

• бути пасивними чи пригніченими;

• мати вигляд знервованих або заляканих;

• скаржитися на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття вто­ми, сонливість тощо.

     Вийти з ситуації, коли раптом здасться, що потрібно застосувати покарання, або попередити таку ситуацію допоможуть наступні рекомендації:
* Прислухайтеся до своєї дитини, намагайтеся почути і зрозуміти її. Вислухайте проблему дитини. Не обов'язково погоджуватися з її точкою зору, але завдяки батьківськiй увазі вона відчує свою значимість і людську гідність.
* Приймайте рішення спільно з дитиною, а також дайте їй право приймати самостійні рішення: дитина більш охоче підкоряється тим правилам, які встановлювала сама. При цьому ми не заперечуємо, що деякі рішення можуть приймати тільки батьки. Надайте дитині можливість відпочити, переключитися з одного виду діяльності на інший.
* Вимагаючи чогось від дитини, давайте їй чіткі і ясні вказівки. Але не обурюйтеся, якщо дитина, може щось не зрозуміла або забула. Тому знову і знову, без роздратування, терпляче роз'яснюйте суть своїх вимог. Дитина потребує повторення.
* Не вимагайте від дитини відразу багато чого, дайте їй поступово освоїти весь набір ваших вимог: вона просто не може робити все відразу.
* Не пред'являйте дитині непосильних вимог: не можна від неї очікувати виконання того, що вона не в силах зробити.
* Не дійте зопалу. Зупиніться і проаналізуйте, чому дитина поводиться так, а не інакше, про що свідчить її вчинок.
* Подумайте, в чому складність ситуації, в яку потрапила дитина? Чим ви можете їй допомогти в цій ситуації? Як підтримати її?
Нехай основним методом виховання буде любов та повага!